2022-2023 н.р.

ІІ семестр

Завдання 9-Б на 09.05, 9-А на 12.05

Тема уроку: Мистецтво в діалозі культур

Домашнє завдання: виконайте тести join.naurok.ua

Код доступу 9960987

11тиждень

Домашнє завдання: складіть сенкан на тему " Мої враження про музей народної архітектури та побуту у Переяслав-Хмельницькому"

Музеї України

Домашнє завдання: підготувати презентацію про будь який музей Вінниччини.

9 тиждень

Домашнє завдання: виконайте тести join.naurok.ua

Код доступу 2473289

8 тиждень

Домашнє завдання: виконайте тести join.naurok.ua

Код доступу 3271586

7 тиждень

Домашнє завдання: виконайте тести join.naurok.ua

Код доступу 9547634

6 тиждень

Тема уроку: Дрезденська картинна галерея. Метрополітен - музей

Дрезденська картинна галерея або Галерея старих майстрів заснована в 1560 році і знаходиться у спеціальному приміщенні палацового ансамблю Цвінгер – історичному місці в Дрездені, що була частиною резиденції саксонських імперських князів (курфюрстів). Саме тут розташовані різні за призначенням музеї, серед яких картинна галерея, в якій зберігаються кращі зразки старовинного європейського живопису (розташована в триповерховій будівлі з куполом), Музей порцеляни та Фізико математичний музей тощо. Державні художні зібрання Дрездена (Staatliche Kunstsammlungen Dresden) є одним з найбільш значних і найстаріших музейних комплексів у світі, що об’єднує 14 музеїв в Дрездені, Лейпцигу та Гернгуті.

Історія створення колекції Дрезденської галереї розпочалася в XV ст., у часи правління Фрідріха III Мудрого, який став купувати різні раритети і робив замовлення видатним художникам того часу. В 1560 р. у колекцію кунсткамери — кабінету мистецтв — крім картин входили різні вироби прикладного мистецтва, зібрання рідкісних диковинок, посуду, прикрас і монет. Фактично Дрезденська картинна галерея була створена в 1722 р., коли Фрідріх Август І Сильний виділив для неї зі складу кунсткамери весь живопис.

Колекція

Мистецтво стародавнього Близького Сходу (7500 рік до н.е. – 500 рік н. е.) – експонати, знайдені в ході археологічних розкопок, розподілені за географічною ознакою (територія сучасних Ірану, Іраку, Сирії, Туреччини і т. д.). Збори включає елементи оздоблення палаців і храмів, статуї, таблички з написами та предмети розкоші та знайомить з одним з перших вогнищ великих цивілізацій.
Мистецтво Стародавнього Єгипту (4000-30 рр. до н. е.) – скульптурні та живописні твори, фрагменти храмів і гробниць, ритуальні та ужиткові предмети з долини Нілу — від Єгипту до Судану — представлені в рамках тематичної експозиції , а також в рамках хронологічної експозиції від кінця доісторичного періоду до встановлення римського панування .
Мистецтво Стародавньої Греції (6500-30 рр. до н. е.) – експозиція, розташована на рівнях – 1 і 0, будується за хронологічним принципом і відображає розвиток давньогрецького мистецтва від кінця доісторичного періоду до встановлення римського панування. На рівні 1 представлена матеріальна культура Стародавньої Греції та Стародавнього Риму (предмети з бронзи, золота і срібла, кераміки, скла).
Мистецтво Стародавнього Риму (100 р. до н. е. – 500 р. н. е.) – навколо дворика французької королеви Анни Австрійської (1615-1643), збори представлено в хронологічному порядку від кінця Римської республіки до падіння Римської імперії. Представлена матеріальна культура Стародавньої Греції і Стародавнього Риму.
Мистецтво стародавньої Італії та Етрурії (900 – 200 рр. до н. е.) – скульптури, вази, саркофаги, зброя, прикраси, предмети внутрішньої обстановки — як правило, знайдені в гробницях — дають уявлення про цивілізації, що передували римлянам на території сучасної Італії в першому тисячолітті до н. е.
Мистецтво Близького Сходу і Єгипту (30 р.До н. е. – 1800 р. н. е.) – мозаїки, відтворені церковні інтер’єри, мальовничі портрети, глиняні вироби та предмети розкоші дають можливість ознайомитися з мистецтвом Східного Середземномор’я, в період з часів Римської імперії до епохи мусульманських завоювань. Цей ряд продовжує мистецтво християнських громад Єгипту і Судану епохи Середньовіччя і нової історії.
Мистецтво ісламського світу (700-1800 рр.) – предмети з кераміки, скла і дерева, мініатюри, килими і парадна зброя, представлені в хронологічному порядку від виникнення ісламу до XVIII ст., відображають пишність цивілізації, що простягалася від Іспанії до Індії.
Скульптура / Франція (500-1850 рр.) – розташована навколо внутрішніх двориків марлі та Пюже, в яких представлені садові скульптури XVII-XIX ст., хронологічна експозиція охоплює період від Середньовіччя до епохи романтизму і знайомить з творчістю найбільших французьких скульпторів, таких як Гужон, Кусту, Пігаль, Гудон або барі.
Скульптура / Європа (500-1850 рр.) – європейська скульптура представлена географічно: Італії та Північній Європі присвячені хронологічні експозиції на двох рівнях, де можна побачити творіння Донателло, Мікеланджело, Канови та ін.
Живопис / Франція (1350-1850 рр.) – найповніше у світі зібрання французького живопису представлено в хронологічному порядку і включає картини таких майстрів, як Пуссен, Жорж де ла Тур, Ватто, Фрагонар, Енгр, Коро та ін.монументальні полотна XIX ст. (Давид, Делакруа) виставлені на рівні 1 в крилі Денон.
Живопис / Північна Європа(1350-1850 рр.) – живопис Північної Європи представлений в хронологічному порядку, а також відповідно до географічних осередків культури: Фландрія, Німеччина, Нідерланди і т.д. відвідувачі зможуть побачити шедеври Ван Ейка, Брейгеля, Рубенса, Ван Дейка, Рембрандта, Вермеєра.
Живопис / Італія (1250-1800 рр.) – зібрання італійського живопису, одне з найбагатших у світі, виставлено у квадратному залі, у Великій Галереї і в прилеглих залах. Картини представлені в хронологічному порядку і відповідно до географічних вогнищ культури. Серед них — шедеври Фра Анжеліко, Ботічеллі, Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Тиціана, Караваджо та ін.
Живопис / Іспанія (1400-1850 рр.) – експозиція розташовується в невеликих приміщеннях навколо центрального залу з монументальними полотнами. Зібрання представлено в хронологічному порядку з XV по XIX ст. і включає творіння таких знаменитих живописців, як Ель Греко, Сурбаран, Рібера, Мурільо, Гойя.
Живопис / Великобританія / Сполучені Штати (1550-1850 рр.) – зібрання британського та американського живопису Лувру складається головним чином з портретних і пейзажних полотен. Представлені такі художники, як Гейнсборо, Вест, Реберн, Лоуренс, Тернер і Констебль.
Декоративне мистецтво / Європа (500-1850 рр.) – представлена хронологічно від Середньовіччя до середини XIX ст. колекція предметів розкоші (ювелірні прикраси, зброю, гобелени, вироби зі скла, кераміка, художня емаль, вироби із золота, срібла і бронзи, дорогоцінні камені і скарби французької корони, предмети внутрішньої обстановки), а також відтворені інтер’єри відображають високий рівень прикладного мистецтва, що розвивався, зокрема, завдяки королівським замовленнями.
Малюнки, гравюри, естампи / Європа (1350-1850 рр.) – це найбагатше у світі зібрання виставляється частинами, по черзі, через чутливість експонатів до світла. На тимчасових виставках можна побачити малюнки, гравюри, естампи, пастелі, акварелі, а також рукописи найбільших європейських художників.
Мистецтво народів Африки, Азії, Океанії та Америки (700 р. до н. е. – 1900 р. н. е.) – зібрання, що містить близько ста шедеврів з колекції музею на набережній Бранлі, представлено географічно. У цьому відділі можна побачити видатні твори ряду позаєвропейських цивілізацій доколумбової Америки, Африки, Південно-Східної Азії, Океанії.
Перегляньте відео
Домашнє завдання: підготуйте презентацію "Цікаві експонати Лувру"

4 тиждень

Тема уроку: Ватикан

Домашнє завдання: підготувати повідомлення про одного з титанів італійського Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Тиціан та інші.

3 тиждень

Тема уроку:

Музеї. Найвідоміші музеї світу

Домашнє завдання:підготувати повідомлення по один з незвичайних музеїв світу

2 тиждень

Тема уроку: Найбільші бібліотеки світу

Домашнє завдання: виконайте тести join.naurok.ua

Код доступу 3123586

І тиждень

Відеоурок:

Домашнє завдання: складіть топ 10 найцікавіших книжок,які б ви виставили на виставку в бібліотеці. Сфотографуйте і пришліть в особисті повідомлення

Завдання на 23.12 9-А

В цьому році 13 грудня було 145 років з дня народження нашого великого земляка - композитора

М.Д. Леонтовича. Перегляньте фільм

Микола Леонтович та його Щедрик.

Гарних вам канікул та свят! Миру і перемоги!

Завдання 9-А на 16.12,9-Б на 20.12

Опрацюйте відеоурок

Домащнє завдання: виконайте тести join.naurok.ua

Код доступу 7654352

Завдання 9-А на 09.12,9-Б на 13.12

Тема уроку: Телебачення:погляд у світ

Опрацюйте відеоурок до творчого завдання.

Домашнє завдання: виконайте тести join.naurok.ua

Код доступу 6012792

Завдання 9-А на 02.11, 9-Б на 06.12

Тема уроку: Українське кіно.

Опрацюйте відеоурок:

Домашнє завдання: створіть буклет, на якому презентуйте 5 ваших найулюбленіших українських фільмів. Сфотографуйте і прикріпіть на дошку

https://jamboard.google.com/d/1vuW1bnjar7n_wpm0RM6aviXtRFynGspv0xN6m59ZVbY/edit?usp=sharing

Не забудьте підписати (закріплена нотатка).Хто не вміє - присилайте в особисті повідомлення,прикріплю сама

Завдання 9-А на 25.11,9-Б на 29.11

Тема уроку: Жанри кіно

Презентація до уроку:

https://sway.office.com/nbMzuXNiKvdm8sg5?ref=Link&loc=play

Домашнє завдання; виконайте тести:join.naurok.ua

Код доступу 1102645

Завдання 9-А на 18.11,9-Б на

22.11

Тема уроку:Мультиплікація

Опрацюйте презентацію до домашнього завдання

https://sway.office.com/Zt8jDnW4vEIgz5lF?ref=Link&loc=play

Домашнє завдання: виконайте тести:

https://vseosvita.ua/test/start/kht639

Завдання 9-А на 28.10,9-Б на 08.11

Тема уроку:Кінематограф. Види екранних мистецтв.

Перегляньте відеоурок до завдання.

Домашнє завдання: виконайте тести join.naurok.ua

Код доступу 1186526

Завдання 9-Б на 25.10

Завдання 9-Б на 18.10, 9-А на 21.10

Музичне мистнцтво 20 століття

Опрацюйте параграф в підручнику (ст..97-108) та презентацію

https://docs.google.com/presentation/d/1d9ucLzlZMbxyymtCSe-VmAn-uXEotOPV/edit?usp=sharing&ouid=113614369946753287899&rtpof=true&sd=true

Підготуйте презентацію про улюбленого виконавця 20 ст. Присилаєте мені на пошту

alena.gnatyshyna@ukr.net

Завдання 9-Б на 11.10, 9-А на 14.10

Опрацюйте презентацію до уроку:

https://sway.office.com/wv2aGY3OLHx6r7Pi?ref=Link&loc=play

Дмашнє завдання: виконайте тести join.naurok.ua

Код доступу 5647010

Завдання 9-Б на 04.10, 9-А на 07.10

Тема уроку: Модерн, модернізм, постмодернізм в архітектурі.

Перегляньте відео до уроку:

https://www.youtube.com/watch?v=En_YJq1NBEc

https://www.youtube.com/watch?v=UIpGu_lSAZo

https://www.youtube.com/watch?v=Fvp-4Tc_hRE

Домашнє завдання: Складіть сенкан про модерн,прикріпіть його на дошку:

https://jamboard.google.com/d/1hg8SD7NdxWgwXjjYtPNGt8qCQ0E5aT38UnQB_iqChK8/viewer

Завдання 9-Б на 27.09,9-А на 30.09

Тема уроку: Постімпресіонізм

Відеоурок з теми:

https://www.youtube.com/watch?v=B9pigJHNPrk

Домашнє завдання: виконайте тести

join.naurok.ua

Код доступу 7351685

Завдання 9-А та 9-Б на 23.09

Урок відбудеться онлайн

Презентація до уроку:

https://sway.office.com/8Y6rBlYnqTx0YG2t?ref=Link&loc=play

Домашнє завдання: виконайте тести:

Код доступу 7831201

join.naurok.ua

Завдання 9-А на 16.09

Тема уроку: Імпресінізм у музиці

Урок відбудеться онлайн:

Відео до уроку:

Домашнє завдання: підготувати повідомлення про українських художників імпресіоністів

Завдання 9-А на 09.09,9-Б на 15.09

Тема уроку: Імпресіонізм

Урок відбудеться онлайн.

Відео до уроку:

https://www.youtube.com/watch?v=uSFYAWSpAkQ

Домашнє завдання:намалювати малюнок у стилі іпресіонізму і розмістити за покликанням:

https://jamboard.google.com/d/1r9zOUZotZoPFk8BuhKaPwC3M7slRo44jRKvIZiag3KE/viewer

Завдання 9-А на 02.09,9-Б на 08.09

Тема уроку: Стилі та напрями мистецтва

Урок відбудеться онлайн за покликанням:

https://meet.google.com/ios-jxhp-ddo

Презентація до уроку:

https://docs.google.com/presentation/d/1zufRJkfHaaE1qD0r1Po-XFvciFeDJlxB/edit?usp=sharing&ouid=113614369946753287899&rtpof=true&sd=true

2021-2022 н.р

Завдання 9-А на 02.06, 9-Б на 03.06

Перевірте у іграх свої знання

https://wordwall.net/play/8890/644/224?ref=embed-image

https://wordwall.net/play/7758/018/981?ref=embed-image

https://learningapps.org/view9567130

https://learningapps.org/view10907203

Домашнього завдання не даю! Всім мирних та гарних канікул, ПЕРЕМОГИ!

Слава Україні!

Завдання 9-А на 26.05,9-Б на 27.05

Тема уроку:Реклама

Опрацюйте презентацію з теми

https://sway.office.com/dxmQF5gGBGVhSznX?ref=Link

Домашнє завдання: створіть рекламу рідної школи, вишліть мені протягом вихідних.

Завдання 9-А на 19.05,9-Б на 20.05

Тема уроку: Фотомистецтво

Опрацюйте презентацію до уроку до домашього завдання

https://sway.office.com/kv2xdawDPrd9QdR9?ref=Link

Домашнє завдання: тести

join.naurok.ua

Код доступу 2167656

Завдання 9-А на 12.05, 9-Б на 13.05

Тема уроку: Мистецтво в діалозі культур.

Опрацюйте відеоурок:

Домашнє завдання: тести за покликанням join.naurok.ua

Код доступу 4465047

Все буде Україна!

Тема уроку: Роль ЗМІ у поширенні мистецьких цінностей

Урок відбудеться онлайн

https://meet.google.com/tih-yvwi-cmt

Домашнє завдання:

створіть перелік артефактів, які варто розташувати в Інтернет - просторі віртуального світового музею "Великі досягнення України"

Завдання 9-А на 28.04, 9-Б на 29.04

Тема :Музеї України.

Домашнє завдання: підготуйте презентацію про будь який український музей. Чекаю виконані завдання у особистих повідомлення у вайбері чи на пошту alena.gnatyshyna@ukr.net

Слава Україні!

Завдання 9-А на 21.04, 9-Б на 22.04

Тема. Музеї. Культурно мистецька спадщина

Один із найбільших музеїв у світі розташований на знаменитій площі

Тяньаньмень і займає 200 000 кв. м. У музеї зібрано понад мільйон

предметів. Вік найдавніших експонатів досягає 1,7 млн років. Головна

колекція займає весь перший поверх. Тут зберігається найбільш важкий

предмет стародавнього світу - курильниця з бронзи вагою 833 кг XII ст. до н.

е., винна чаша, прикрашена чотирма баранячими головами, якій понад 1600

років, старовинні печатки у формі тварин і унікальні старовинні вироби з

порцеляни. Також у музеї розташований перший у світі рекламний банер.

Предмет X ст. виконаний із бронзи й запрошує покупців відвідати магазин

голок у місті Цзинань. Вхід до музею безкоштовний. Іноземці повинні мати із

собою паспорт.

Сюй Янь. «Інспекційна поїздка імператора Цяньлун на південь»

Картина написана в історичному жанрі. В основі лежить сюжет першої

інспекційної поїздки імператора Цяньлун у провінцію Цзянсі і Чжецзян у 16-

й рік його правління — 1751 рік. Поїздка імператора зайняла 112 днів. За цей

час він проїхав відстань майже 3000 кілометрів. За допомогою традиційних

прийомів зображення реальності в китайському живописі, на цій картині

представлені звичаї північних і південних міст і сіл країни, зображені чудові

пейзажі Жовтої ріки Хуанхе, річки Хуайхе, Великого каналу, озер Сиху і

Наньху і багатьох інших прекрасних куточків Китаю. Ця картина є

правдивим відображенням реалій китайської політики, економіки, культури

та суспільства середини XVIII ст. Вона дійсно вважається шедевром

китайського живопису.

Музей китайських ієрогліфів

Точний вік китайської писемності не визначений, але дослідники

вважають, що вона з’явилася близько 4—5 тисяч років тому. Китайські

ієрогліфи вважаються справжнім мистецтвом, тому не дивно, що китайський

народ віддав цьому данину поваги, завдяки чому в 2009 р. в провінції Хенань

і з’явився Музей китайських ієрогліфів. Місце відкриття музею обрано

невипадково: саме тут на рубежі XIX—XX ст. знайшли найдавніші пам’ятки

китайської писемності. Архітектура будівлі музею виконана в

постмодерністському стилі, поєднуючи в собі сучасні тенденції та традиції

династії Шан.

Музей складається з двох будівель. Перша будівля займає площу на 22

700 кв. м. Складається з головного залу, скверу і так званої Символьної Арки

(арки символів), яка має майже 20 метрів в довжину і 10 метрів у ширину. Ця

будівля використовується переважно для виставок культурних колекцій і

різних презентацій. Друга будівля має площу 32 000 кв. м. Тут знаходяться

науково-дослідний і науково-популяризаторський центри, зал вивчення

записів оракулів, текстова виставка, виставковий центр і парки культури і

мистецтва. П’ять виставкових залів розкривають історію розвитку

китайських ієрогліфів в різні періоди.

Теракотова армія — одна з найзнаменитіших пам*яток у світі

Теракотова армія імператора Цинь Шихуанді — прийнята назва

поховання щонайменше 8099 повнорозмірних теракотових статуй

китайських воїнів і їх коней біля мавзолею імператора Цинь Шихуанді в

Сіані. Ця пам’ятка включена до Списку об’єктів державного рівня Китаю і до

Списку світової спадщини ЮНЕСКО. Багатотисячна теракотова армія

становить експозицію величезного музею площею 16 га, відкрита прямо на

місці розкопок.

Техніка і майстерність, з якими були зроблені теракотові воїни,

говорять про високий рівень розвитку китайського художнього мистецтва

вже в III тисячолітті до н.е. Глиняні воїни виготовлялися вручну і частинами,

які потім з’єднували. Фігури обпікалися, звідси і назва армії — теракотова.

Потім воїнів розфарбовували, але, на жаль, з часом і від тривалого

перебування в землі фарби стерлися. Лише робота реставраторів дозволяє

сучасникам побачити їх в колишньому вигляді.

Учені встановили, що воїни і коні були виготовлені в різних місцях.

Вага коней становить близько 200 кг, а статуї воїнів — 135 кг. Разом із

глиняними статуями воїнів і коней були також знайдені статуї цивільних осіб

— чиновників, музикантів і акробатів. Також знайдено близько сотні

бойових бронзових колісниць з елементами з міді і золота.

Перегляд віеоматеріалів. Теракотова армія

https://www.youtube.com/watch?v=WQqZeJlEFKI

Національний музей ремесел Індії

З давніх-давен Індія славилася своїми ремеслами, характерними

особливостями яких стали різні візерунки, яскраві кольори, плавні лінії і

форми. Щоб зберегти зразки самобутньої індійської культури й показати

напрями народного промислу різних регіонів Індії, в 1950-х роках в Нью-

Делі був створений Національний музей ремесел. Сьогодні це один із

найбільших музеїв Індії, колекція якого налічує понад 35 тис. унікальних

експонатів, виконаних народними умільцями з Кашміру, Бомбея, Пенджабу і

багатьох інших куточків Індії. Музей займає велику площу (3 га).

Спочатку планувалося, що цей музей стане етнографічним центром, в

якому працюватимуть ремісники з усієї Індії. Однак, з плином часу

етнографічний центр перетворився на справжній музей. Частина комплексу

представлена у вигляді величезної будівлі, яка включає в себе безліч

дивовижних галерей, історичний центр досліджень, фотолабораторію, а

також унікальний архів. У закритому приміщенні представлені «постійні»

експонати, які включають в себе старовинних ляльок, маски, унікальні

прикраси, ритуальні атрибути, картини, дерев’яні скульптури, текстиль та

багато іншого. Безліч із представлених робіт оновлюються. Завдяки цьому,

навіть відвідавши це місце вдруге або втретє, можна знайти для себе щось

нове.

На території музею створено «Село ремесел» — невелике містечко яке

розташувалося на території більше двох гектарів землі. Воно було створене в

1972 р. як доповнення до експозиції. Тут знаходяться храми і безліч будівель,

виконаних в сільському стилі. Стіни представлених будівель прикрашені

малюнками художників зі всієї Індії. В оселях відтворений традиційний

інтер’єр і представлено автентичні меблі і предмети побуту. Частина

простору «села ремесел» використовується як тимчасовий зал.

Окремий майданчик відведено під роботу кращих сучасних ремісників

із різних районів Індії, де вони демонструють свою майстерність. Досвідчені

умільці регулярно проводять майстер-класи з ліплення, гончарства, різьби по

дереву, ткацтва тощо. Тут можна не тільки подивитися за тим, як працюють

майстри, а й спробувати свої сили в тому чи іншому ремеслі.

На спеціально відведених майданчиках організовуються виступи

фольклорних колективів музикантів, співаків, танцюристів, лялькарів.

Театр-музей Сальвадора Далі

Театр-музей Сальвадора Далі у місті Фігерас в Іспанії, який створено

в 1961 р., став одним із найбільших сюрреалістичних експонатів в світі — це

пам’ятка світового масштабу. У його залах зібрано найбільшу і незвичайну

колекцію творів художника: живопис, малюнки, скульптури. Тут також

знаходиться зібрана самим С. Далі колекція робіт інших знаменитих

художників.

Мер міста звернувся до С. Далі з проханням залишити щось на пам'ять

свого рідного міста. Але художник, будучи ексцентриком у всьому,

подарував місту Фігерас справжній музей. І не звичайні нудні зали, де б

висіли його шедеври, а незвичайний театр-музей. Оскільки Сальвадор Далі

був забезпеченою людиною, то йому вдалося за рахунок власних коштів

втілити в життя всі свої задумки з приводу музею.

Сьогодні цей культурний об*єкт — найбільше сховище

сюрреалістичних експонатів у всьому світі, а також і найпопулярніший музей

для гостей країни. С. Далі мав унікальний дар бачити суть речі, її справжнє

призначення, тому навіть банальні предмети музею постають перед

глядачами в зовсім іншій формі.

Художник прийняв рішення привести до ладу зруйновану будівлю

старовинного театру, що знаходився в такому стані з часів громадянської

війни. В результаті сценічний майданчик «сховався» під величезним

куполом. Зал розділили на секції, де повинні були проходити тематичні

виставки. С. Далі особисто розписав вхід до музею. Музейна експозиція

розкрила весь потенціал автора. Початок творчості в стилі імпресіонізму,

подальший кубізм і футуризм і, нарешті, сюрреалістичні вишукування.

«Я хочу, щоб мій музей був монолітом, лабіринтом, величезним

сюрреалістичним об’єктом. Це буде абсолютно театральний музей. Ті, хто

приходять сюди, будуть йти з відчуттям, ніби їм привидівся театральний

сон», — говорив Сальвадор Далі.

Офіційно музей відкрито 28 вересня 1974 р. Театр-музей став

справжнім будинком для 1500 зовсім ексклюзивних робіт майстра. Тут

представлені його скульптурні шедеври, різні інсталяції, фотороботи.

Внутрішній дворик прикрашає чорний кадилак — один із відомих

творінь художника, всередині якого знаходяться досить дивні фігури під

струменями дощу, що ллється. Якщо відвідувач музею кине в отвір монетку,

то в салоні автомобіля може вибухнути справжня тропічна злива.

Перегляд віеоматеріалів. Театр-музей Сальвадора Далі

https://www.youtube.com/watch?v=jvMY7lpQSNE

Людське суспільство століттями виробляє свідомість необхідності

збереження пам*яті предків, збереження традицій, звичаїв, правил, обрядів

тощо. У цьому його життєстійкість. Одним з інструментів цього збереження і

є музей, який є тим містком, що з*єднує минуле, сьогодення і майбутнє, який

століттями зберігає соціальну пам*ять і передає її з покоління в покоління,

спрямовує свою діяльність на творення, вдосконалення людського

суспільства, формує його історичну свідомість, виконуючи свою освітню

місію.

Музей не тільки установа, а й особливий стан людської душі, стан,

який дано людині від народження і розвивається або загасає відповідно до

розвитку або деградації суспільства. Музеї супроводжують людство

протягом всієї його історії.

Домашнє завдання- виконанайте творче завдання: вітальна листівка або рекламний буклет до Міжнародного дня музеїв (18 травня)

Завдання 9-А на 14.04, 9-Б на 15.04

Тема. Музеї. Культурно мистецька спадщина

Опрацюйте відеоурок за покликанням:

https://www.youtube.com/watch?v=9fqPUKBT_7I

Домашнє завдання:

Створіть рекламний плакат про музей, який найбільше вас зацікавив під час відеоуроку

Завдання 9-А на 07.04, 9-Б на 08.04

Тема. Форми збереження культурної спадщини. Бібліотека — культурно

освітній заклад

Мистецтво є одним із найважливіших засобів пізнання світу і

самопізнання особистості. Твори мистецтва не тільки приносять естетичне

задоволення, але й сприяють досягненню духовного самовизначення

особистості, її неповторної індивідуальності.

Внутрішній світ людини формується залежно від діяльності, якою вона

займається. Діяльність може бути спрямована назовні — на дійсність. Тоді

вона проявляється у таких формах, як пізнання оточуючого світу, його

оцінка, праця та спілкування. Також діяльність може бути спрямованою на

особистість. У цьому випадку діяльність виражається у процесах

самопізнання, самооцінці своїх дій, думок та вчинків і самотворенні, тобто

формує власну особистість.

Мистецтво не є ілюстрацією ані філософських, ані релігійних, ані

політичних ідей. Митець осмислює власні враження буття, втілюючи їх у

своєму творі як художню ідею.

Як мораль формує моральні норми, політика — політичні погляди,

філософія — світогляд, наука створює фахівця, так мистецтво формує з

людини особистість. Воно впливає одночасно на розум і серце, на людський

дух у цілому. Мистецтво формує цілісну особистість. Піфагорійці говорили,

що мистецтво не очищає, а облагороджує людську душу. Давньогрецький

філософ Аристотель вважав, що мистецтво очищає душу людини під час

співпереживання стражданням герою, якому довелося пройти через важкі

випробування долі.

Мистецтво пробуджує творчий дух особистості, бажання й уміння

творити за законами краси, пробуджує у людині митця. Виготовляючи навіть

чисто утилітарні предмети (стіл, люстру, автомобіль), людина піклується і

про користь, і про зручність, і про красу. За законами краси створюється все,

що робить людина.

Видатний фізик Альберт Ейнштейн так розкривав велике значення

мистецтва: «Мені особисто відчуття вищого щастя дають твори мистецтва. В

них я знаходжу таке духовне блаженство, як ні в якій іншій галузі...». Нічим

не можна замінити провідну мету мистецтва: стверджувати самоцінність

особистості, наділяти її естетичною насолодою, пробуджувати в ній творчий

дух.

Усі надбання культури заслуговують не тільки на бережливе ставлення

до них, але й вимагають особливо дбайливого збереження. Картини і

літературні твори, скульптурні пам’ятки й архітектурні споруди, нотні записи

та кінострічки дійшли до нас через десятки років завдяки праці багатьох

людей, які охороняли і зберігали всі ці культурні феномени, поповнюючи

ними світову скарбницю культури.

«Всякий, хто вивчає науки, хто входить сюди, — не грюкає дверима,

не стукає ногами: це неприємно музам. Якщо ти знайдеш того, хто тут уже

сидить, шанобливо вклонися мовчки і не займайся балаканиною: тут мудрі

говорять, навчаються»

Напис на дверях бібліотеки XV століття

Ще з давніх-давен, коли людина винайшла першу писемність, виникла

потреба у збереженні записів. Поступове накопичення документів,

літературних творів, господарських записів привело до виникнення

спеціалізованих закладів — бібліотек. Перші бібліотеки з’явилися ще в

Стародавньому Вавилоні, а саме слово «бібліотека» вперше згадується в

Греції.

Мистецька скарбничка

Бібліотека, або книгозбірня — культурно-освітній заклад, що здійснює

збирання друкованих і рукописних матеріалів, проводить їх опрацювання і

відображення у каталогах, організовує відповідне їх зберігання, збереження і

обслуговування ними читачів.

У першому тисячолітті до нашої ери на Близькому Сході, в межиріччі

річок Тигр і Євфрат, виникла могутня держава Ассірія. її столицею було

місто Ніневія. Останнім великим царем цієї держави був Ашшурбаніпал,

людина всемогутня, надзвичайно обдарована і працелюбна. Він любив і

розумів значення науки, добре опанував систему клинописного письма.

У царському палаці Ашшурбаніпал створив бібліотеку, яка дожила до

наших днів, хоча і пролежала в руїнах того палацу понад дві з половиною

тисячі років. Найдавніша з відомих бібліотек, заснована у 668—627 рр. до

н.е.

Зміст глиняних книжок надзвичайно різноманітний. Широко

представлені дипломатичні документи, тексти договорів між державами,

закони, звіти про будівництво, доповіді чиновників і навіть повідомлення

розвідників чи шпигунів, присланих ними із сусідніх держав, медичні твори

тощо. Цікавими є, хай і примітивні, географічні карти, які охоплювали

території від Закавказзя до Єгипту, тобто простори ассірійської держави. До

цих відомостей належали численні географічні довідники з назвами міст,

річок та країн, з описом народів, які там проживали.

За оцінками вчених, у Ніневійській бібліотеці налічувалось 30 тисяч

глиняних табличок. Отже, у VII столітті до н.е., тобто задовго до розквіту

грецької і римської цивілізацій, Ашшурбаніпал створив, справді, унікальну

колекцію знань про навколишній світ і життя сучасного йому суспільства. Це

дає нам підставу надзвичайно високо оцінити саме це культурне і наукове

багатство, що зібрав цар Ассірії, побачити духовні скарби цієї держави та її

попередників, Шумеру і Вавілону, та її багатонаціонального населення.

Однією з найбільших бібліотек стародавнього світу вважається

Олександрійська бібліотека, яка була заснована в 290 р. до н.е. Зі всієї

величезної імперії Олександра Македонського до неї привозили сувої,

написані різними мовами, а потім цілий штат перекладачів тлумачив наукові

та літературні твори грецькою. Бібліотека нараховувала близько 700 тисяч

папірусних сувоїв. Протягом усього часу свого існування — без малого сім

століть — бібліотека накопичувала в собі всі найпрогресивніші знання

людства. За часів свого розквіту вона була швидше академією.

Тут жили і працювали видатні вчені того часу, які займалися як

дослідженнями, так і викладанням. У різний час тут працювали Архімед,

Евклід, Зенодот, Аполлоній Родоський, Клавдій Птолемей, Каллімах

Киренський. Але бібліотека страждала від пограбувань завойовників, пожеж,

недбалого ставлення іновірців.

Королівська бібліотека Данії була побудована в 1673 році і являє

собою найбільшу бібліотеку Скандинавії. У ній знаходяться два з половиною

мільйони томів, також тут зберігаються оригінальні манускрипти Ганса

Християна Андерсена. Прибудова до бібліотеки вміщує 200 тисяч книг, а

також книжковий магазин, ресторан, шість читальних залів, актовий зал і

концертний хол на 600 місць.

Бібліотека Конгресу США у Вашингтоні є однією з найбільших

бібліотек за всю історію людства. Вона налічує понад 75 мільйонів

найменувань, включаючи книги, фотографії, записи, музичні композиції.

Бібліотеку було відкрито в 1800 р. Національна бібліотека США представляє

собою наукову базу Конгресу США, займається обслуговуванням переважно

державних структур, наукових та дослідницьких установ, науковців, шкіл.

Ще одна з найбільших бібліотек світу — Національна бібліотека

Великобританії — число одиниць зберігання якої перевищує 150 мільйонів:

від стародавніх рукописів, вік яких близько 2 тисяч років до сучасних видань,

включаючи аудіозаписи, журнали, карти, гравюри і багато іншого.

Мистецька скарбничка

Факси́міле (від лат. fac simile — «зроби подібне») — друк твору, що

графічно точно відтворює раніше випущене оригінальне видання або

рукопис, підпис, малюнок, креслення, гравюри, монограми, включаючи усі

особливості паперу й обкладинки.

Вперше з"явилось таке видання 1808 р. у Мюнхені, де літографським

способом було виготовлено факсимільну копію єдиного примірника

німецької книги «Попередження християнам проти турків».

Як факсиміле в Україні було видано Малу книжку та Більшу книжку

Тараса Шевченка.

Часом факсимільні видання помилково ототожнюють з репринтними,

які відтворюють сучасні видання, не зберігаючи при цьому всі особливості

оригіналу.

В Україні налічується понад 40 000 бібліотек.

Найстарішою бібліотекою в Україні можна вважати Наукову

бібліотеку Львівського національного університету імені Івана Франка.

Вона заснована в 1608 р. як бібліотека львівського Єзуїтського колегіуму. Її

фонди становлять більше трьох мільйонів книг, 120 тисяч з яких — унікальні

стародруки і рукописи, найстаріші з яких датовані XIII ст. На сучасному

етапі розвитку основні завдання бібліотеки зумовлені напрямами її

діяльності, як науково-дослідної установи, державного зберігана унікальних

рукописних і друкованих пам’яток української та світової книжкової

культури, творів українського та зарубіжного мистецтва, документів на

різноманітних носіях інформації та важливого інформаційно-аналітичного і

освітнього центру.

Перша публічна бібліотека на території України — Одеська

національна наукова бібліотека імені Максима Горького — заснована у

1829 р. й є одним з кращих зразків бібліотечної архітектури країни в стилі

неокласицизму (архітектор Федір Нестурх). Сьогодні найстаріша публічна

бібліотека України зберігає унікальний різноплановий п’ятимільйонний фонд

документів з усіх галузей науки майже на 130 мовах світу, будучи

невід’ємною складовою національної і світової культурної спадщини. Вона

перебуває під охороною держави і ЮНЕСКО.

Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського

— бібліотека з найбільшим фондом України. Вона налічує понад 15

мільйонів 480 тисяч книжок та входить до числа десяти найбільших

національних бібліотек світу і є найбільшою за своєю площею бібліотекою

країни. У наш час вона є активним учасником наукового і культурного життя

України: тут організовують виставки, творчі зустрічі, семінари та

конференції.

Харківська державна наукова бібліотека імені Володимира

Короленка є другою після бібліотеки імені В. Вернадського за розміром

фонду, який нараховує 7 мільйонів видань. Заснована в 1886 р. культурними

активістами, які самостійно і за допомогою городян, жертвували гроші або

книжки. За перші десять років було зібрано майже 40000 томів. У наш час

бібліотека активно співпрацює із зарубіжними вузами, відправляє своїх

співробітників на міжнародні науково-дослідні конференції, отримує

нагороди від держави і харків’ян.

Невід'ємна складова всесвітньої інформатизації суспільства -

електронні бібліотеки.

Уперше поняття «електронна бібліотека» з"явилося в зарубіжних

публікаціях в середині 80-х років XX ст. Надалі воно стало конкретизуватися

— стали визначатися і уточнюватися її цілі, завдання та функції.

Мистецька скарбничка

Електронна бібліотека — впорядкована колекція різнорідних електронних

документів (утому числі книг, журналів), забезпечених засобами навігації та

пошуку. Може бути веб-сайтом, де поступово накопичуються різні тексти

(частіше літературні, наукові та інші). Є також і мультимедійні дані, кожні з

яких самодостатні і в будь-який момент можуть бути затребувані читачем.

Електронні бібліотеки у мережі Інтернет — це збірки наукової та

навчальної літератури з різних галузей знань, а також художня література,

фантастика і політика, технічна документація тощо.

Багато бібліотек світу, зокрема і в Україні, мають власні «Електронні

бібліотеки». Наприклад, електронна бібліотека Національної бібліотеки

України ім. В. Вернадського, де можна знайти автореферати дисертацій,

нормативні акти, історичні, політичні та духовні тексти тощо.

Сьогодні бібліотеки є необхідною складовою нашого життя. Саме вони

зберігають надбання літератури і науки. Ми знаємо лише незначну частину

роботи бібліотекарів — видачу книжок читачам, а насправді в бібліотеках

ведеться напружена робота. До завдань бібліотекарів входить систематизація

нововиданих книжок, забезпечення їм належних умов зберігання, реставрація

стародруків і рідкісних видань, наукова робота щодо знаходження та опису

книжок та інкунабул.

Бібліотеки бувають різних видів: приватні і державні, навчальні та

наукові, шкільні, міські, сільські тощо. Є бібліотеки спеціалізовані, в яких

зберігається література з визначених галузей знань: історичні, медичні,

технічні, педагогічні, сільськогосподарські.

Нині існує велике розмаїття публічних бібліотек. Серед них

виділяються наукові — ті, які вміщують книги з різних напрямків знань,

регіональні — ті, які приймають читачів із певного району, міста, області,

країни. Бібліотеки підтримуються державою, бо їх фонди становлять

національний здобуток країни.

Уся історія людського розуму пов’язана з бібліотеками. За них

боролися, їх спалювали, втрачали, знаходили, відривали в товщі похованих

часом міст, рятували від ворожої навали як найдорожче.

Узбецький поет і письменник Муса Айбек писав: «Книги збирають

перлини людської думки і передають їх нащадкам. Ми перетворимося в

жменю праху, але книжки, немов пам’ятники із заліза і каменю, зберігаються

навіки».

Перегляньте відео:

https://www.youtube.com/watch?v=FtleadJ65AQ

https://www.youtube.com/watch?v=mMlVi91LdZ8

VІІ. Домашнє завдання.

Тести за покликанням:

join.naurok.ua

Код доступу 8835996

Слава Україні!

Завдання 9-А на 31.03. 9-Б на 01.04

Тема. Телебачення

v Телебачення – звичне для нас слово. Про що пересічна людина одразу ж згадує, коли чує його?

Для кожного, звісно ж, свої асоціації. Та існує більшість. Ось для них телебачення – це розвага і трата вільного часу. Навіть не засіб отримання інформації. Але саме для цього телепростір і був створений. Усім відомо, що слово – це зброя. Її найчастіше використовують представники ЗМІ. Тепер варто задуматися – а чи правильно журналісти сучасних телеканалів користуються своєю «зброєю»? Як на мене, то зовсім не так. Лише взяти до уваги той факт, що значна частина, ба більше, близько 90 відсотків інформації, що подають у новинах – негатив. Це новини про катастрофи, різноманітні кризи, вбивства, аварії і т.п. Людей просто залякують. Після цього соціум не може бути цілком психічно здоровим,на жаль. Це стосується й дитячих програм. Більшість із них нічого доброго не розвивають у дітях і навпаки, притуплюють їхні таланти.

Телебачення, до якого ми звикли надто просте. Це частина нас самих, попри те, цікаве воно нам чи ні. З року в рік українці все більше й більше зловживають переглядом популярних телеканалів. Так, мова йде саме про найбільш популярні, тому що, на превелику прикрість, саме вони несуть нездорову атмосферу до громадян. Це розважальні телепередачі, в яких освітлюється вся тупість сучасного життя. Також, це музичні передачі, де чути неякісну поп-музику. На усіх телестанціях видно або обличчя так званих «зірок», або ж наших політиків. «Четверта влада» зловживає своїми вміннями та можливостями впливу на людей. Не направляє у потрібне русло. Наше сучасне телебачення вчиться у західних сусідів. Саме тому транслюються низькоякісні серіали та політичні заангажовані передачі.

Звісно ж, що існує на українському телеефірі й якісні програми. Переважна більшість з них – це авторські проекти, що порушують суспільно вагомі теми. Актуальність подібних телепередач не зникає роками і завжди знаходиться свій глядач.

Телебачення - це досягнення світової науки. Воно надало людям змогу знати і бачити все і всюди. Людина звикла перед телевізором відпочивати, хоча повинна була б вибирати вартісне для себе. Пам’ятайте про те, що потрібно завжди критично мислити, аналізувати та поглинати лише необхідне, корисне і цінне. Бо саме глядачеві обирати – дивитись йому «телебачення, що втратило совість», або ж те, що створює реальність.

Невід’ємною складовою сучасного телебачення є телевізійне кіно: анімаційні, неігрові та ігрові короткометражні фільми, телевізійні фільми, серіали. Ці екранні твори знімають спеціально для телебачення, а не для прокату в кінотеатрах, тому у процесі їх створення враховуються технічні можливості телемистецтва і особливості його сприймання телеглядачами.

Оскільки телеекран значно менший від кіноекрана, телевізійне кіно відрізняється від кінофільмів меншою кількістю загальних планів, відсутністю дуже деталізованих зображень тощо. Велику групу сучасного телевізійного кіно складають телесеріали. Під час їх трансляції рекламні блоки вміщують у найцікавішому моменті телефільму.

І звичайні глядачі, і професійні критики визнають, що жанр телесеріалу в Україні стрімко розвивається і здатний порадувати навіть найвибагливішого глядача. Щомісяця з’являються нові телесеріали різноманітних жанрів: детективи, мелодрами, комедії, фантастика, бойовики тощо. Але популярністю у вітчизняного глядача користуються серіали, які найбільш точно відображають нашу культуру. Тільки у 2015—2017 рр. вийшли на ТВ-екрани серіали: «Не зарікайся», «Черговий лікар», «Центральна лікарня» — про роботу лікарів і «швидкої допомоги»; «Коли всі вдома» — про сімейні стосунки; «Відділ 44», «Ніконов», «Поганий хороший коп» — про роботу правоохоронців, які розслідують кримінальні справи; мелодрами «Нитки долі», «На лінії життя», «Доля на ім’я кохання»; «Між любов’ю і ненавистю» — про дружбу шкільних подруг і їх любовні історії; пригоди «Ласкаво просимо на Канари». У 2017 році на екрани вийшли серіали «Райське місце», «Рятувальники» та інші.

Перегляд відеоматеріалу. «Відділ 44» (трейлер)

Перегляд відеоматеріалу. «Слуга народу» (трейлер)

Перегляд відеоматеріалу. «Гвардія» (трейлер)

Відеомистецтво, що виникло наприкінці минулого століття, насправді стало поєднанням кінематографа й телебачення. Адже для вираження художнього задуму в ньому застосовують можливості відеотехніки, комп’ютерного і телевізійного зображень. З-поміж його жанрових різновидів лаконізмом і насиченістю спецефектами вирізняються відеокліпи (чи відеоролики). Їх найчастіше застосовують на телебаченні для реклами, для візуального супроводу музичних композицій (музичні відеокліпи).

Телерекламу показують на екрані в будь-який час доби — між програмами, телепередачами та кінофільмами, навіть під час прямого ефіру, що дратує глядачів. Проте звертають увагу на рекламний відеоролик тоді, коли він має мистецькі ознаки: захоплюючий музичний чи відео-ряд, позитивні анімаційні персонажі. Існують різні варіанти створення музики до реклами: від використання вже готових творів до замовлення композитору музичного ряду. Більшість рекламних відео-роликів тяжіють до театралізації, наприклад, перевтілення акторів у вигаданих персонажів.

Завдяки використанню мистецьких впливів телереклама миттєво сприймається людиною, а потім впливає на її життєві орієнтири.

Музичні відеокліпи — це ілюстрація пісні. Їх створюють за всіма законами фільму: драматургії, режисури, монтажу. Режисер-постановник розповідає історію, втілює ідею завдяки миттєвим зоровим образам.

Існують сюжетні та безсюжетні відеокліпи, мультиплікаційні, яким притаманне поєднання реального, мальованого і комп’ютерного зображень. Також інколи застосовують танцювальні композиції.

Відеокліп створюють переважно засобами кінематографа з використанням сучасних цифрових технологій. Інтерпретація музики у відео-кліпі — це не лише нова аудіовізуальна форма її екранної презентації, а й новий спосіб пропаганди мистецтва. Кліпи також пропагують певний стиль життя, моду, манеру поведінки.

Українська музика стрімко прогресує, створюються відеокліпи до пісень з використанням найновіших електронних технологій.

Перегляд відеоматеріалу. Український відеокліп на пісню «Україна — це ти» (реж. М. Делієргієв)

Нині перевагу отримують не інформаційні, як раніше, а розважальні телепрограми, які заповнили ефір. Сучасне телебачення орієнтується на виробництво різноманітних розважальних телешоу, а саме: дискусії та дебати, ігри та лотереї, змагання та конкурси тощо. Вельми популярними стали ток-шоу — екранна форма розмовної журналістики, яка поєднує ознаки інтерв’ю, дискусії, діалогу. На ток-шоу до студії запрошують цікавих людей, компетентних експертів, інколи до розмови долучаються глядачі, що створює атмосферу публічності, підвищує емоційність передачі.

Різновидами ток-шоу є телеміст — двосторонній діалог різних аудиторій або експертів з різних міст за допомогою супутникового зв’язку, а також теледебати, особливо популярні під час виборів. Драматургія ток-шоу вибудовується з послідовності запитань, які спочатку визначають інтригу, а потім розгортають сюжет програми.

У реаліті-шоу на екрані транслюють все з реального життя. Завдяки інтерактивним засобам (телефонам, смс-повідомленням, Інтернету тощо) глядач відчуває себе причетним до екранного дійства, може впливати на перебіг подій, висловлювати свої думки, втручатись у процес вибору переможців, брати особисту участь у проекті в тій чи тій ролі. Насправді, такі можливості найчастіше є ілюзорними, але шоу-технології презентують їх як надреальні, і тому людині все складніше виокремити реальне життя від вигаданих подій, в які примушує повірити саме телебачення.

Одним зі зразків реаліті-шоу є талант-шоу. Це телепроект (цикл передач), в якому частково в запису, частково — у прямому ефірі відбувається змагання учасників-конкурсантів, які демонструють свої таланти.

На українському телебаченні талант-шоу представлені проектами «Україна має талант», «Х-фактор», «Голос країни», «Танцюють всі», «Фабрика зірок» та ін. Вони є аналогами популярних у світі талант-шоу. Ці розважальні шоу впливають, щонайперше, на емоції глядачів завдяки своїм специфічним засобам: гучні фрази ведучих, бурхливі оплески та вигуки публіки у студії, яскраві кольори та світлові ефекти, часте повторення однакових сюжетів та заставок, дотримання стабільного іміджу осіб журі, довгі інтригуючі паузи та обов’язкова реклама перед оголошенням важливої інформації.

Перегляд відеоматеріалу. «Україна має талант» Діти-2. Випуск 7. Вероніка Морская.

Отже, телебачення — це розмаїття каналів, телепрограм і телепередач, які створюють за особливими законами екранних мистецтв. Своїми специфічними художніми засобами воно впливає на наші думки і почуття, сприяє формуванню життєвих, зокрема і мистецьких орієнтацій.

Домашнє завдання.

Виконайте тести join.naurok.ua

v Код доступу 3620365

Слава Україні!

Завдання 9-А на 24.03, 9-Б на 25.03

Тема. Телебачення: погляд у світ

Ми живемо в епоху глобального панування медіа. Чи завжди ми усвідомлюємо значення таких поширених слів, як медіа-культура, медіа-простір, медіа-освіта, медіа-технології? Медіа всебічно впливають на всі сфери діяльності людини — від пізнання до дозвілля. Отже, кожній людині потрібна медіа-грамотність, щоб критично сприймати інформацію. До медіа зараховують друковані видання, фотографію, пресу, кінематограф, відео, радіо, телебачення, звукозапис та Інтернет.

З-поміж усіх них найпотужніший вплив має телебачення.

Відповідно до суспільних потреб воно виконує такі основні функції:

v хронікальна (оперативне подання інформації — соціально-політичної, еконмічної, культурної, спортивної тощо);

v просвітницька та освітньо-виховна (поширення знань із різних галузей науки, культури; залучення до загальнолюдських цінностей);

v розважальна (забезпечення змістовного і цікавого дозвілля, отримання насолоди від інформації, що сприймають);

v рекламна (повідомлення, оголошення, довідки, інформація).

Створення аудіовізуальної телеіндустрії планетарного масштабу відчутно змінило ситуацію в царині художньої культури. Втім ми не завжди помічаємо, як «індустрія розваг» витісняє цінності високого мистецтва. Будь-яка інформація, що передається теле-, радіо-, відео-, аудіоканалами тощо, так чи інакше несе естетичний або антиестетичний вплив, оскільки націлена на максимальне збудження емоцій, почуттів. Нейтральних щодо цього програм і передач просто немає і бути не може.

У наш час супутником телебачення став Інтернет. Проте саме телебачення є одним із основних джерел пізнання художніх цінностей та інструментом популяризації мистецтва в різних регіонах. Не виходячи з дому, ми можемо віртуально відвідати музей і театр, послухати музику, переглянути улюблений кінофільм.

Мистецька скарбничка

Програма на телебаченні — це об’єднана творчою ідеєю сукупність передач, яка має постійну назву і транслюється в ефірі з певного періодичністю.

Передачею називають змістовно завершену частину телепрограми, що має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак і може бути використана незалежно від інших частин програми.

Телерадіотрансляція здійснюється наземними передавачами, за допомогою кабельного телебачення або супутниками.

Телебачення разом з кіно і відео належать до так званих екранних мистецтв, яким притаманні спільні засоби художнього вираження. Телебачення як вид художньої творчості має специфічну мову: зображально-виражальні засоби і сукупність технічних прийомів, за допомогою яких автор втілює свій задум.

Успіх телепередач залежить від естетичного оформлення телестудії. Для кожної програми, проекту створюють відповідний дизайн. Щоб оформити інтер’єр, застосовують сучасне обладнання, цифрові технології, також враховують телевізійні особливості. Це потребує від дизайнерів знання художніх і технічних аспектів телемистецтва.

Важливі умови оформлення телестудії: колір, світло, організація простору. Кольорове рішення тісно пов’язане з характером телепередачі. Для програм новин оптимальним буде витриманий і строгий дизайн, не дуже яскраві кольори, щоб не відвертати увагу глядачів.

Наразі для розважальних передач доречні широкий діапазон кольорів, яскраве освітлювання, різноманітні спецефекти. Під час шоу телестудія зазвичай перетворюється на естрадно-театральну сцену, яка грає барвами веселки і світловими променями, адже саме світло — найсильніший засіб вираження в телемистецтві.

Загальна композиція і плановість, ракурси зйомки і розміщення атрибутики, телемонтаж — все це увиразнює телепередачу і впливає на естетичне сприймання її глядачами. Тому так важливі професіоналізм і художній смак режисерів і телеоператорів, усієї знімальної групи.

Звукове оформлення на телебаченні, як і в кіно, є дуже важливим елементом художньої мови. Звукооператор намагається зробити його виразним, емоційним, відповідним загальній концепції та візуальному рішенню. Звуковий ряд на телеекрані існує у трьох формах: слово, музика і шуми, які можуть звучати в кадрі і поза ним. Словесний ряд охоплює авторський коментар, дикторський текст, інтерв’ю, монологи акторів чи документальних героїв. За допомогою музики — вокальної чи інструментальної, камерної чи симфонічної тощо — виражаються почуття та емоції героїв або самих авторів.

Іноді музика стає «першою скрипкою» телепроектів. Зокрема, у документальних фільмах про оперних співаків або танцюристів, передачах про зірок естради, у таких програмах, як, наприклад, «Крок до зірок».

Потужним виразним засобом у відтворенні навколишнього світу стають шуми: спів птахів, завивання вітру, гул літака, ревіння сирен... Складно уявити звукову доріжку екранного твору будь-якого виду і жанру без шумів. Тісний взаємозв’язок окремих аудіо- та відеоелементів народжує цілісний зображально-звуковий образ екранного мистецтва.

На телебаченні працюють люди різних професій. Тут створюють суто телевізійні художні продукти: телемости, відеокліпи, телепередачі, телешоу, телесеріали тощо, над якими працюють сценаристи, режисери, актори, звукорежисери, освітлювачі та інші фахівці кіно і телебачення.

Жанрова система сучасного телебачення достатньо різноманітна. Окремі жанри мають мистецьку природу (телевистава, телефільм, мультфільм, серіал, музичний відеокліп, талант-шоу, трансляції концертів і вистав тощо). Інші — яскраво демонструють властиві їм видовищні риси (популяризаторські передачі мистецького напряму, ток-шоу, інтелектуальні та розважальні ігри, жартівливі програми, трансляції спортивних змагань). Деякі спрямовано на виконання суто інформаційної функції (новини, інтерв’ю, бесіди, репортажі, журналістські розслідування, теледебати). Проте навіть і ці тележанри характеризуються певними художніми виражальними засобами, а саме: акторська майстерність ведучого, яскраве і влучне звукове рішення телепрограми, операторська майстерність тощо.

Перегляд відеоматеріалу. Історія українського телебачення

v Домашнє завдання: створіть відеоролик про сучасні події в нашій країні. Викристовуйте матеріали з інтернету, але створіть своє. Найкращий з ваших роликів буде вибраний групою вчителів.Виставимо на сайт. Оцінки у всіх будуть!

ММиру Україні! Слава героям!

Завдання 9-А на 17.03. 9-Б на 18.03

Український кінематограф — це ціла галузь національного мистецтва зі значною історією і багатими традиціями. У світовому кіномистецтві вже назавжди залишаться імена Олександра Довженка, Сергія Параджанова, Леоніда Бикова, Богдана Ступки. Але і нове покоління кіномитців має всі шанси дописати свої імена в літопис світового кіно.

Сучасне українське кіно знімає кілька державних кіностудій, таких як Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка, Українська кіностудія анімаційних фільмів, Національна кінематека України, Одеська кіностудія, Українська студія хронікально-документальних фільмів, так само Національний центр О. Довженка. Крім цього, в Україні діють 46 приватних студій.

В Україні існує близько трьох десятків кінофестивалів, що проходять із різною періодичністю в багатьох містах України. Наприклад, у 2016 р. здобувані з 13 країн світу змагалися в п’яти номінаціях: короткометражне ігрове кіно, повнометражне ігрове кіно, чи телефільм, анімація, документальне кіно, відеопоезія.

Перший повнометражний і великобюджетний художній фільм (12 млн. грн) за роки незалежності України знятий на київській Національній кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. Світова прем’єра «Молитви про гетьмана Мазепу» відбулася у лютому 2002 р. на Берлінському міжнародному кінофестивалі у позаконкурсній програмі.

В основі сюжету — діалог «на ножах» історичних антагоністів — Петpa І, який руйнує саркофаг гетьмана та Івана Мазепи, який встає з могили, щоб розповісти про своє життя, передусім таке, що пов’язане з боротьбою двох державців. Дійсно, шукати в фільмі історичних фактів — річ невдячна. «Молитва про гетьмана Мазепу» — це своєрідний сон чи навіть страхіття із притаманними йому нелогічністю та ірраціональністю, довільним плином асоціацій, поєднанням непоєднуваного. В одному інтерв’ю, з нагоди закінчення роботи над фільмом, режисер Юрій Іллєнко говорить про нього як про кінострічку, виконану в особливому жанрі — фільму-молитви. Але вочевидь не молитва, а саме сон визначає стилістику, звуковий і візуальний ряд Іллєнкового твору: розмиті кольори, пелена, через яку постають події, камера, яка у постійному русі, хаотичність.

Богдан Ступка, який грав роль гетьмана Івана Мазепи, так прокоментував враження від цього фільму: «Це складно. Треба знати про цей період дуже багато... Я б сказав — це Сальвадор Далі. Це видатний художник, художник і по костюмах, це приголомшливий живопис, в якому присутні якісь дивовижні люди, любов старої людини до молодої, якісь природні речі... Для мене ці сцени зняті дуже природно і дуже красиво, для мене це Сальвадор Далі».

Перегляд відеоматеріалу. Фрагмент кінофільму «Молитва про гетьмана Мазепу» (реж. Ю. Іллєнко)

Про долі видатних діячів України різних часів знято історичні фільми: «Богдан Хмельницький» Ігоря Савченка, «Данило — князь Галицький» Ярослава Лупія, «Ярослав Мудрий» Григорія Кохана, «Легенда про княгиню Ольгу» і «Молитва за гетьмана Мазепу» Юрія Іллєнка, «Богдан-Зіновій Хмельницький» Миколи Мащенка, «Нескорений» Олеся Янчука, який також розкрив трагедію Голодомору в Україні у фільмі «Голод-33».

Перегляд відеоматеріалу. Фрагмент кінофільму «Легенда про княгиню Ольгу» (реж. Ю. Іллєнко)

Короткометражна філософська притча «Пересохла земля» була знята за мотивами новели «Дуже старий чоловік із великими крилами», яка написана лауреатом Нобелівської премії Габріелем Гарсіа Маркесом. Картина без єдиного слова оповідає історію про те, як чоловік урятував істоту з величезними білими крилами, подібну до ангела. Він приводить янгола додому й закриває його на кухні. Досить швидко людина усвідомлює економічні переваги свого скарбу й починає показувати янгола людям за гроші. Жадібність повністю захопила головного героя, його мало турбують страждання янгола. Під кінець фільму, однак, він знову залишається самотнім. Сюрреалістична логіка наповнює фільм навмисною двозначністю про те, звідки з’явився янгол і куди він іде. Кожен глядач поставить свої питання і знайде відповіді на них. Фільм з неординарним сюжетом підштовхує до роздумів про сенс життя. А якщо це був ангел-хранитель? Фільм посів перше місце на Всеукраїнському молодіжному кінофестивалі «На хвилях зачарованої Десни» (2005 р.).

Фільм «Той, хто пройшов крізь вогонь» заснований на реальних подіях. Простий хлопець Іван Додока — житель Полтавщини. За сюжетом фільму він — військовий льотчик, герой війни. Під час Другої світової війни був збитий німцями і потрапив до ворожого полону, звідки лише дивом зумів утекти. Однак, на батьківщині свого героя вже не чекали. Івана як державного злочинця засудили до довічної каторги в ГУЛАГу. Втративши віру в свою країну, Іван робить усе можливе, щоб організувати втечу з табору і, врешті-решт, йому це вдається. Колишній герой втікає до Канади, де несподівано знаходить притулок у маленькій резервації індіанців-ірокезів, а з ним і нове життя — індіанське плем’я ставить його своїм вождем.

«Брати. Остання сповідь» — це трагічна філософська притча про любов і ненависть двох братів, які живуть у віддаленому гірському карпатському селі біля озера Синевир. Сценарій написаний за романом шведського письменника Торгні Ліндгрена «Бджолиний мед». Два брати-гуцули протягом життя все ділили: матір, іграшки, право називатися кращим, одну жінку, одного сина. Дія фільму відбувається в двох часових відрізках: перша частина дії відбувається в 60-70-х роках XX ст., а друга — в сучасний період. Головну роль у фільмі виконала студентка Вероніка Шостак. На момент зйомок їй було всього сімнадцять. Світова прем’єра фільму відбулася 28 листопада 2013 р. в рамках головного конкурсу на Індійському міжнародному кінофестивалі в Гоа, а на Україні — 18 вересня 2014 р. на Міжнародному кінофестивалі «Молодість». Кінокартина вже отримала премії на міжнародних фестивалях в Шанхаї та Індії.

Український історичний драматичний фільм «Поводир, або квіти мають очі», в основу сюжету якого покладено мандри Україною американського хлопчика та українського сліпого музики напередодні та під час Голодомору. Почалися гоніння на українську інтелігенцію. Вона була майже вся репресована. Сюжет розгортається в Харкові. Маленький хлопчик на ім’я Пітер залишається один в чужій країні. Його батько — американський інженер — був засуджений владою. Пітер починає подорож до Одеси в надії повернутися додому, але дорогою зустрічає сліпого кобзаря Івана і стає його поводирем. Мимоволі Іван стає учасником тієї гри, яка згубила батька Пітера. Удвох із хлопчиком вони переживають ланцюжок подій, який приводить їх до розгадки загибелі громадянина США.

Фільм «Поводир, або квіти мають очі» знятий дуже реалістично. Режисер Олесь Санін теж кобзар. Деякі ідеї фільму взято з його власного досвіду, коли він був поводирем сліпого кобзаря. Особливо сильна сцена завершує картину: розлітаються від вибухів пил і уламки, метафорично представлені квітами, що квітають. Епізод як би ілюструє циклічність буття — фініш обертається стартом. Якісна операторська та режисерська роботи знаходяться на рівні голлівудських ідеалів. Існує спеціальна версія стрічки з тифлокоментуванням для незрячих людей. Головним гаслом фільму є фраза: «Заплющ очі — дивись серцем».

Фільм «Поводир, або квіти мають очі» побив рекорд за популярністю серед фільмів українського виробництва періоду незалежності і дев’ять тижнів перебував у топ-10 національного кінопрокату.

Перегляд відеоматеріалу. Фрагмент кінофільму «Поводир, або квіти мають очі» (реж. Олесь Санін)

У наш час українські режисери плідно розвивають традиції вітчизняного кіно, опановують нові теми й жанри, виходять на міжнародну арену. Дедалі більше уваги кіномитці приділяють проблемам сучасних підлітків, молоді.

Уперше в українському кінематографі «Золоту пальмову гілку» на фестивалі в Каннах в номінації «кращий короткометражний фільм» отримав Ігор Стрембіцький за стрічку «Подорожні» (2005).

Перегляд відеоматеріалу. Цей день в історії. Українець здобув “Золоту пальмову гілку”

Аналогічної золотої відзнаки удостоїлась картина Марини Вроди «Крос» (2011). Сюжет вельми простий: на уроці фізкультури під час кросу група учнів відривається від інших і тікає з уроку; головний герой також біжить і стає свідком обшуку кишень вбитої людини...

Український кримінально-драматичний фільм «Плем’я» про глухонімих підлітків і їх важку долю в інтернаті. Фільм розповідає про молодого хлопця Сергія, який прибуває до інтернату для глухих, де вступає в кримінальне угрупування «Плем’я» й закохується в дівчину Аню. Назва стрічки посилається на однойменне кримінальне угрупування з фільму, навколо якого розгортається сюжет. Режисер порівнює це угрупування з дохристиянським суспільством (плем’ям), яке знаходиться по той бік добра і зла, і таким чином герої фільму не здійснюють поганих або хороших вчинків, так добро і зло для них еквівалентні. «У них відсутня моральна рефлексія з приводу тих чи інших подій. Тому з приходом у цей світ любові, так чи інакше пов’язаної з переживаннями, дохристиянський світ гине», — казав режисер.

Головні герої фільму — не професійні актори, а звичайні підлітки. Особливістю кінострічки є те, що вона є першим фільмом у світі, знятим без єдиного слова — виключно мовою жестів, і при цьому не має субтитрів, інтертитрів чи закадрового голосу.

Стрічка була представлена майже на 100 кінофестивалях світу, де отримала понад 40 нагород, серед яких Європейський кіноприз і три призи Каннського кінофестивалю, через що вважається найтитулованішим українським фільмом. Американське видання Rolling Stone назвало фільм «Плем’я» найпотужнішою за впливом на глядачів стрічкою 2015 р.

Фільм «Чужа молитва» засновано на реальних подіях і розповідає про кримськотатарську дівчинку, яка в окупованому нацистами Бахчисараї врятувала життя 88 єврейським дітям. Дійсно, з приходом німців, татари і українці допомагали євреям. Наприклад, прізвище сім’ї Куртієвих увічнено в меморіальному комплексі Яд ва-Шем в Ізраїлі. Про це говорять і шість мармурових плит, на яких висічені імена українців, які допомагали євреям під час Голокосту. Але, перш за все, це художній фільм, а не історична хроніка. Лише окремі епізоди зняті за реальними подіями в Криму під час Другої світової війни.

Головна героїня фільму — Саїді — вихователька в притулку для татарських дітей-сиріт. До неї звертається за допомогою хлопчина Іцхак, який разом з іншими дітьми-євреями ховається від фашистів. Перед дівчиною постає важка моральна дилема — допомогти дітям або, рятуючи власне життя, відмовити їм? Незважаючи на смертельну загрозу, дівчина бере під свій захист небезпечних вихованців і «перетворює маленьких євреїв в татар» — дає їм нові імена, навчає мови, звичаїв і молитвам.

Зйомки фільму проходили в Україні, Грузії та Ізраїлі. У фільмі «Чужа молитва» знімалися актори з різних країн. Це дуже багатогранне кіно, в якому є безліч паралелей, багато площин для роздумів. А головне, кожен глядач може уявити цю історію, подумати, як би він вчинив. Автори кінострічки бажають, щоб такі моторошні речі, події, слова, як депортація, геноцид, Голокост, Голодомор, залишилися тільки на сторінках підручників історії. На прем’єрі фільму не залишилося байдужих. Зал плакав, а при появі фінальних титрів — стоячи аплодував знімальній групі.

Перегляд відеоматеріалу. «Чужа молитва» (трейлер)

«Українці досі (і я в тому числі) жартують цитатами з радянського кіно, якого вже нема, як і країни, але ми досі себе прив’язуємо до цього культурного контексту. Ми повинні сформувати свій, щоб українці жартували цитатами зі свого кіно».

Голова Державного агентства з питань кіно Пилип. Ілллєнко

Сьогодні можна з упевненністю сказати: майбутнє у вітчизняного кіно є! Аудиторія українського кіно в 2017 р. збільшилась удвічі. Українські фільми вперше мають повноцінний прем’єрний сезон: коли щотижня чи щодватижні нова стрічка виходить в прокат. Ці події стають національного масштабу, тобто відбуваються одночасно в багатьох містах. Величезний інтерес ЗМІ і простих людей. Це говорить про те, що українське кіно починає визначати порядок денний, а не бути десь там між погодою і спортом в новинах. Українське кіно перестало бути глибокою безперспективною переферією, воно стає переважним напрямком не тільки вітчизняного, а і європейського мистецтва.

Домашнє завдання.

Виготовлення постера або рекламного буклета для українського кінофільму

Завдання на 24.02 9-А, 25.02 9-Б

Тема уроку: Музичний фільм

Позначення жанру як «музична комедія» зазвичай застосовують до екранного продукту, сценічним прототипом якого була оперета. Мюзикл також був перенесений на кіноекран з театральних підмостків. Мюзикл важко віднести до серйозного жанру, але зростаюча армія прихильників говорить сама за себе: цьому виду мистецтва вдалось віднайти шлях до сердець самої вибагливої публіки. Тому не дивно, що до нього звернулись і кінематографісти: в музичних спектаклях, що з успіхом йшли на підмостках Бродвею і Вест-Енду, вони знайшли справжню золоту жилу. Перехід дії зі сцени на кіноплівку вдавався не завжди – однак багато «переробок» в результаті навіть перевершили за популярністю оригінал.

Ці музично-сценічні жанри містять багато пісень і танців, адже саме через зміст вокальних і хореографічних номерів розвивається сюжет. Обов'язково присутні красиві костюми й декорації, елементи мелодрами і часто «хеппі енд».

До кіномюзиклів, що стали класикою жанру і відзначені преміями «Оскар», належать: «Вестсайдська історія» — кіноверсія бродвейського мюзиклу Леонарда Бернстайна , «Звуки музики» композитора Річарда Роджерса, «Моя чарівна леді» композитора Фредеріка Лоу за «Пігмаліоном»

Бернарда Шоу.

Перегляньте відеоматеріал «Звуки музики»

З-поміж музичних фільмів є екранізації не лише оперет і мюзиклів, а й опер: «Чарівна флейта» і «Дон Жуан» В.-А. Моцарта; «Травіата», «Отелло», «Ріголетто» Дж. Верді; «Кармен» Ж.Бізе та «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні.

Перегляньте відеоматеріал

Дж. Верді. Кіноопера «Ріголетто» (Лучано Паваротті) (фрагмент)

Ендрю Ллойд Веббер (1948). Сучасний англійський композитор, який досяг вершин визнання на ниві музичного театру. Деякі з його 13 мюзиклів з величезним успіхом ставлять а сцені впродовж багатьох років, а кілька пісень стали справжніми хітами.

Постановка рок-опери «Ісус Христос – суперзірка» (1971) на лібрето Тіма Райса внесла кардинальні зміни в розуміння поняття «мюзикл». Тут немає драматичних елементів, все засновано на речитативі й вокалі. Рок-музика зєдналася з класичною історією про останні сім днів життя Ісуса, яка розповідається лише за допомогою пісень. Твір став суперхітом, але й викликав суперечки. За його мотивами був знятий художній фільм режисером Норманом Джуїсоном. «Оскар» дістався за кращу музику.

Мюзикл «Кішки» (1981, відеоверсія 1998, реж. Девід Маллет) створено за мотивами віршів Т.С.Еліота які композитор знав з дитинства. Дія відбувається на щорічному котячому балу. Яскраві образи виникають завдяки вражаючим костюмам і складному гриму, «котячим» інтонаціям у музиці й головне — танцям. Саме вони перетворюють мюзикл на феєричне шоу, в якому рухи акторів імітують витончену грацію справжніх тварин. Твір побив усі можливі рекорди популярності: у США виставу називали «головним бродвейським довгожителем».

Перегляд відеоматеріалу. Ендрю Ллойд Веббер. «Меmоrу» («Кішки»).

У мюзиклі «Привид опери» (1986, фільм 2004, реж. Джоел Шумахер) за однойменним романом Гастона Леру партію головної героїні Крістіни було створено для голосу дружини композитора Сари Брайтман. Історія про загадкову істоту, що живе під Паризькою оперою, поєднує риси детектива і трилера. Мюзикл здобув понад 50 нагород, поставлений у 18 країнах світу.

Перегляд відеоматеріалу.

Ендрю Ллойд Веббер «The Phantom of the Opera», кліп із Сарою Брайтман і Стівом Харлі

Сюжет біографічного фільму «Евіта» (фільм 1997, реж. Алан Паркер) за мюзиклом Ендрю Ллойда Веббера присвячений дружині президента Аргентини Евіті Перон, яка стала духовним лідером нації. Композитор показав необмежені можливості жанру, довів, що йому доступні серйозні теми. Фільм отримав три премії «Золотий глобус»: за кращий фільм у жанрі комедія/мюзикл, кращу жіночу роль, яку зіграла співачка Мадонна, та оригінальну пісню «You Must Love Me» здобула премію «Оскар».

Перегляд відеоматеріалу.

Ендрю Ллойд Веббер. «You Must Love Me» («Евіта») у виконанні Мадонни.

Домашнє завдання.

«Реклама». Створіть рекламну афішу мюзиклу, який вам сподобався найбільше.

Завдання 9-А на 03.02, 9-Б на 04.02

Тема уроку: Мультиплікація

Урок відбудеться онлайн за посиланням:

https://meet.google.com/dpf-xpty-mit

Домашнє завдання: виконати тести

join.naurok.ua

1809338

Завдання 9-Б на 28.01

Тема уроку: Види екранних мистецтв.

Урок відбудеться онлайн за посиланням:

https://meet.google.com/nki-dytk-yvu

Домашнє завдання: підготувати презентацію улюбленого фільму українського режисера

Завдання 9-А на 02.12,9-Б на 03.12

Тема уроку: Скульптура модернізму та постмодернізму.

Урок відбудеться онлайн за посиланням:

https://meet.google.com/hbb-kdph-dpq

Домашнє завдання:

Творчий проект "Кінетична скультура"

Завдання 9-А на 25.11,9-Б на 26.11

Урок відбудеться онлайн за посиланням:https://meet.google.com/ocv-ortb-ykj

Домашнє завдання:виконайте тести:

join.naurok.ua

Код доступу:6361710

Завдання 9-А на 18.11, 9-Б на 19.11

Опрацюйте урок за посиланням.Визначення запишіть у зошиті.. Домашнє завдання відіслати мені до наступного уроку.

https://docs.google.com/presentation/d/1OzufjdbvFaCs8ezmKu_muIH20q2wOrdhLEFIQP7llPk/edit?usp=sharing

Завдання 9-А на 21.10, 9-Б на 23.10

Тема. Різновиди модернізму. Модерн, модернізм, постмодернізм в архітектурі

Попрацюйте з відеоуроком. Визначення запишіть в зошиті. Підготуйте повідомлення чи презентацію про (за вибором про одного з митців) Василя Кричевського, Антоніо Гауді, Отто Вагнера,Віктора Орта,Владислава Городецького.

Домашнє відправляєте на вайбер чи пошту alena.gnatyshyna@ukr.net

https://sway.office.com/wv2aGY3OLHx6r7Pi?refк=Link&loc=play

Завдання на 16.04

Тема. Музеї. Опрацюйте матеріал. Визначення(виділені зеленим) запишіть у зошит.

Історичні, археологічні, літературні, архітектурні, містобудівельні, ландшафтні й мистецькі цінності, успадковані людством від попередніх поколінь, - це культурна спадщина.

Найцінніші зразки культурної спадщини перебувають під охороною ЮНЕСКО

ЮНЕСКО (англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO) - міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, яка при співпраці своїх членів-держав сприяє розвитку національної культури, охороні пам’яток культури тощо

Пам’ятка культури - визначна споруда, археологічний об’єкт або витвір мистецтва, що є частиною культурного надбання країни, людства загалом (пам’ятка історії, літератури, мистецтва, мови, права тон^о) і охороняється законом. Залежно від наукової, історичної і художньої цінності пам’ятки культури бувають світового, державного і місцевого значення

Музеї (грець.— «місце, присвячене музам», «храм муз») — це культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури, залучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини.

Саме у музеях можна знайти історичні документи попередніх часів, пам’ятки духовної та матеріальної культури, твори мистецтва, різнопланові колекції, зразки природних багатств тощо.

Основними напрямами музейної діяльності є культурно-освітня, науково-дослідна діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, охорона культурних пам’яток. Фахівці цих закладів займаються також просвітницькою, науковою та популяризаторською діяльністю.

За своїм профілем музеї поділяються на такі види: історичні, археологічні, краєзнавчі, природничі, літературні, мистецькі, етнографічні, технічні, меморіальні, галузеві тощо.

Для збереження, презентації, популяризації мистецьких надбань людства в усьому світі існують художні музеї та картинні галереї.

Художній музей - музейний заклад, колекції та експозиції якого відображають історію і сучасний стан образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва. Виділяють такі типи цих закладів: музеї широкого профілю (живопис, графіка, скульптура, декоративно-ужиткове мистецтво); музеї, присвячені одному з видів мистецтва (картинні галереї); музеї, присвячені відомим художникам (зокрема, меморіальні музеї).

Художня галерея - тип художнього музею.

Галузеві музеї залежно від характеру експонатів бувають історичними, художніми, літературними, театральними, етнографічними, промисловими, сільськогосподарськими та іншими.

Меморіальні музеї присвячені окремим історичним подіям або видатним державним діячам, визначним ученим, письменникам, художникам, композиторам, артистам та іншим.

Крайові музеї здійснюють збирання, зберігання і експонування історичних документів, творів мистецтва, зразків промислових виробів, сільськогосподарських продуктів, корисних копалин, мінералів, рослин, тварин та інших колекцій, що характеризують природу, господарство, історію, культуру та побут населення даного краю.

На основі ансамблів, комплексів пам’яток та окремих пам’яток природи, історії, культури та територій, що становлять особливу історичну, наукову і культурну цінність, можуть створюватись історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Перші музеї з’явилися в Стародавній Греції у Дельфах, Олімпії, де зберігалися твори мистецтва у храмах, замках, будинках зібрань. Систематичне колекціонування пам'яток мистецтва було розпочато у XVI ст. та широко поширилось в XVI—XVII ст. в Італії, а вже звідси — до інших країн Європи. Однак, ці колекції зазвичай належали приватним особам: королям, багатим феодалам, заможним купцям, тому доступ до них був обмежений.

Пройшло багато років, перш ніж держави усвідомили значущість музейної справи і стали підтримувати збільшення музейних колекцій. У власність музеїв передавали свої скарби королівські будинки, приватні колекціонери, заповідали свої творчі вироби митці. Так формувались великі музейні експозиції, які принесли славу їх націям, бо слугують підтвердженням шанобливого ставлення до свого минулого.

З метою поширення знань про певні епохи і явища культури, привернення більшої уваги до своїх експонатів музеї часто формують тимчасові пересувні експозиції і демонструють їх у різних країнах світу.

Крім збереження і демонстрації цінних колекцій, музеї також пишаються своєю науково-дослідницькою роботою, яка полягає у вивченні речових пам’яток культури. У художніх музеях працюють мистецтвознавці та реставратори, історики та антропологи, етнографи та фольклористи. Дослідники проводять польові та архівні дослідження, прагнуть відновити картину минулого у всьому її розмаїтті.

Різноманітність музеїв вражає: крім названих вище видів, існують цікаві спеціалізовані музеї. Багато міст мають свої музеї — іграшок, вокзалу, шоколаду, футболу, машин і механізмів, корабельної справи тощо. Усі ці музеї створюються палкими прихильниками збирання певних колекцій, щоб привернути увагу до місцевості чи будь-якої справи.

Для залучення любителів Інтернету до мистецтва, співробітниками багатьох музеїв світу були створені віртуальні екскурсії по залах їх музеїв. І сьогодні кожна людина може, не виходячи з дому, подивитися кращі експозиції у різних музеях світу. Наприклад, на офіційному сайті найзнаменитішого музею в світі —Луврі, можна знайти не тільки масу цікавої інформації про колекцію і історію музею, але й різноманіття інтерактивних і мультимедійних інструментів, які відповідають багатій колекції експонатів. За допомогою функції «лупа» можна ознайомитися з найдрібнішими деталями світових шедеврів. В інтерактивній стрічці можна побачити 19 найбільш відомих творів мистецтва гарної якості. Можна «прогулятися» деякими залами (або перейти з одного в інший) за допомогою інтерактивних фотопанорам.

Ми ж з вами познайомимося з декількома найвідомішими музеями світу.

Ватикан — місто-держава, що розташоване на території Риму в Італії і володіє численними творами мистецтва. Римські папи, прагнучи підтримати велич резиденції, запрошували найталановитіших митців для створення палаців та їх оздоблення.

Музейний комплекс Ватикану є одним із найбільших у світі. До нього належать більшість Ватиканських палаців (ансамбль із 1400 приміщень та 20 дворів), де розташовані музеї. Музейний комплекс — це розсип виставкових залів, музеїв і галерей, які зберігають експонати, чий вік починається від давньоєгипетської цивілізації і закінчується сучасністю.

Тут зберігаються шедеври живопису і скульптури, унікальні стародавні рукописи, старовинні предмети побуту. І все це в розкішному обрамленні ватиканських палаців.

У дворі Соснової шишки в музеї Ватикану можна побачити велику золоту кулю. Бронзова скульптура періодично обертається, вона як магніт притягує багато туристів, які переходять з одного крила музею Ватикану в інший. Структура називається «Сфера в Сфері». Вона була створена в 1990 році італійським скульптором Арнальдо Помодоро. Який сенс має ця конструкція? Кажуть, що внутрішня сфера являє Землю, а зовнішня — сучасне суспільство. А. Помодоро створив чимало таких бронзових сфер — їх можна знайти в ООН у Нью-Йорку, в Каліфорнійському університеті в Берклі, в Трініті-коледжі в Дубліні, а також в Іспанії.

Відлік музеї Ватикану ведуть з XVI ст. Титул засновника належить Папі Юлію II: саме він придбав перший експонат комплексу — скульптуру з мармуру «Лакоон і його сини», яка до цього часу є одним з найпопулярніших об’єктів ватиканських музеїв. Всього в Ватикані знаходиться приблизно 20 музеїв і виставкових залів.

Лувр

Однією із святинь Франції є Лувр, який був спочатку фортецею, потім — королівським палацом, а сьогодні є Національним музеєм. Це історичне серце Парижа, та й усієї Франції. Його площа становить понад 160 тис. кв. м. У музеї близько 300000 експонатів, з яких тільки 35000 виставляються в залах. Його колекції мають величезні географічні та часові простори: від Західної Європи до Ірану через Грецію, Єгипет і Близький Схід; з античності — до 1848 року. Його прикрашають рельєфи скульптора Жана Гужона. У Луврі знаходиться безцінна колекція дорогоцінних каменів, скульптур і пам’яток світової культури, численні шедеври: скульптура Олександра Антіохійського «Венера Мілоська», картини Тиціана, Л. да Вінчі, Рембрандта, Ж.-Л. Давіда, Е. Делакруа. Однією з перлин колекції Лувра є картина Л. да Вінчі «Джоконда», заради зустрічі з якою до музею завжди будуть приходити люди.

Дрезденська галерея

Галерея заснована в 1560 році і знаходиться у спеціальному приміщенні палацового ансамблю Цвінгер — історичному місці в Дрездені, що була частиною резиденції саксонських імперських князів (курфюрстів). Комплекс складається з чотирьох будов. Саме тут розташовані різні за призначенням музеї, серед яких картинна галерея, в якій зберігаються кращі зразки старовинного європейського живопису (розташована в триповерховій будівлі з куполом), Музей порцеляни та Фізико-математичний музей тощо. Комплекс налічує 12 музеїв.

Туристи з усього світу звикли до словосполучення «Дрезденська картинна галерея», та насправді в Німеччині її називають «Галерея старих майстрів», і вона — лише частина державного художнього зібрання Дрездена. Відкриття галереї припадає на 1854 рік, і з цього ж часу вона здобула собі славу однієї з найбагатших і найбільш унікальних у світі.

Август III Сильний вирішив створити колекцію, яка б не поступалась італійським та французьким колекціям. Тоді були придбані «Царство Флори» Н. Пуссена, «Спляча Венера» Джорджоне, твори Я. Рейсдаля, П. Рубенса, П. Веронезе та інші шедеври. Агенти Августа III скуповували твори мистецтва на аукціонах Парижу, Риму, Амстердаму тощо. Лише в 1742 р. Август III придбав 700 картин. Найціннішим його придбанням була «Сикстинська мадонна» Рафаеля Санті.

У 1831 р. зібрання стало загальнодоступним. У галереї з'являються такі шедеври, як «Динарій кесаря» Тіціана, «Вирсавія біля фонтана» П. П. Рубенса, «Дівчина, що читає листа перед відчиненим вікном» Я. Вермеера, «Свято кохання» А. Ватто, «Шоколадниця» Ж. Ліотара та інші.

Головна цінність Дрезденськой галереї — твори італійських художників епохи Відродження. Це, перш за все, такі знамениті полотна, як «Сикстинська Мадонна» Рафаеля Санті, «Венера, яка заснула» Джорджоне, «Портрет хлопчика» Пінтуріккьо, «Поклоніння пастухів» або «Свята ніч» Корреджо, картини Тиціана, Веронезе, Тінторетто, Боттічеллі та інших.

Ще одна унікальна колекція галереї — живопис Голландії, яка представлена творами Рембрандта («Блудний син у таверні», «Автопортрет із Саскією»), П. П. Рубенса («Полювання на вепра») та інших і одне з найбільших зібрань Я. ван Рейсдаля тощо.

Не менш цікава Дрезденська збірка німецьких майстрів XV—XVI ст. Це твори А. Дюрера, Л. Кранаха Старшого та інших. До чудових картин німецьких художників XVI ст., які зберігалися ще в «Кунсткамері» саксонських курфюрстів, разом з дивовижними морськими мушлями і хитрими музичними скриньками, належить написаний Гансом Гольбейном Молодшим «Портрет Шарля де Моретта».

Крім картинної галереї, в тій же будівлі знаходиться Збройна палата, де зібрано обладунки та зброю різних часів. Є навіть лицарі на конях в повному бойовому обладунку.

Мініатюра (французькою miniature, від латинського minium — «мініут, сурик, якими в давнину оздоблювали рукописні книги») — твір образотворчого мистецтва невеликого розміру в рукописах, книгах, на полотні, різноманітній тканині тощо, відзначається особливо тонкою технікою виконання візерунків та подій.

Мініатюра як жанр мистецтва виникла давно і спочатку виключно слугувала світлинами середньовічних рукописів. З плином часу цей вид мистецтва отримав свою лакуну в приватному житті, де виконував роль сучасної фотографії. Головні матеріали мініатюр: пергамент, папір, кістка, метал, дерево, з XVIII ст. додано порцеляну.

Мініатюри Дрезденської галереї виконані або на пергаменті, або на такій, незвичній для живописного твору основі, як слонова кістка. Невеликі акварелі вражають точністю передачі ліній і дрібних деталей. Крім мініатюр-акварелей, в експозиції галереї представлені твори, що виконані в так званій змішаній техніці. Основна частина мініатюр, виставлених в галереї, відноситься до XVIII ст., тобто до того періоду, коли даний мальовничий жанр переживав свій розквіт. Мініатюра як жанр проіснувала зовсім недовго, тим цінніші ті її екземпляри, які збереглися в галереї.

Твори великих майстрів дають людям невичерпне багатство вражень. І коли дивишся прекрасні картини, зібрані в Дрезденській галереї або Луврі, бачиш, скільки натхненної праці вкладено в ці творіння. У них відображено життя народу. Вони створені народом і повинні належати народу.

Кожна країна світу має свої національні музеї — Прадо (найвідоміший національний музей живопису й скульптури) у Іспанії, Національна галерея в Лондоні (Велика Британія), Метрополітен-музей у США тощо. Ними пишаються і пропонують іноземцям для ознайомлення з національною культурою.

Метрополітен-музей

У Нью-Йорку (США) розташований один із найбільших і четвертий за відвідуваністю художній музей світу — Метрополітен-музей. Він існує на кошти спонсорів та дарувальників при невеликій державній підтримці.

Метрополітен-музей було засновано в 1870 р. групою американських бізнесменів і шанувальників мистецтва. Вперше відкрився для публіки 20 лютого 1872 р. У свою нинішню будівлю музей переїхав в 1880 р.

В основу музею лягли три приватні колекції — 174 твори європейського живопису, серед яких були твори Халса, Ван Дейка, Тьєполо і Пуссена. Але тільки в XX столітті музей отримав світову популярність. Сьогодні Метрополітен по праву пишається своєю колекцією імпресіоністів і постімпресіоністів. Колекція єгипетського мистецтва вважається однією з найбільш повних у світі. Надзвичайно велика колекція гравюр. У квітні 2013 р. колекціонер Леонард Лаудер пожертвував музею свою колекцію з 78 творів кубізму, в тому числі 33 роботи Пікассо. Сьогодні в постійній колекції знаходяться більше двох мільйонів творів мистецтва.

У лютому 2017 р. музей зробив загальнодоступними 375 тисяч оцифрованих зображень художніх робіт зі своєї колекції. Ці картини і фотографії можуть бути вільно використані як в особистих, так і в комерційних цілях. Крім того, їх можна редагувати і використовувати як частини нових творів.

Домашнє завдання: створіть рекламу музею, який вас зацікавив (у довільній формі). Шлете мені протягом тиждня.

Завдання на 02.04

Тема. Форми збереження культурної спадщини. Бібліотека — культурно освітній заклад

Справжнє мистецтво не має часових меж. Воно вічне.

Платон Майборода, український композитор

Мистецтво є одним із найважливіших засобів пізнання світу і самопізнання особистості. Твори мистецтва не тільки приносять естетичне задоволення, але й сприяють досягненню духовного самовизначення особистості, її неповторної індивідуальності.

Внутрішній світ людини формується залежно від діяльності, якою вона займається. Діяльність може бути спрямована назовні — на дійсність. Тоді вона проявляється у таких формах, як пізнання оточуючого світу, його оцінка, праця та спілкування. Також діяльність може бути спрямованою на особистість. У цьому випадку діяльність виражається у процесах самопізнання, самооцінці своїх дій, думок та вчинків і самотворенні, тобто формує власну особистість.

Мистецтво не є ілюстрацією ані філософських, ані релігійних, ані політичних ідей. Митець осмислює власні враження буття, втілюючи їх у своєму творі як художню ідею.

Як мораль формує моральні норми, політика — політичні погляди, філософія — світогляд, наука створює фахівця, так мистецтво формує з людини особистість. Воно впливає одночасно на розум і серце, на людський дух у цілому. Мистецтво формує цілісну особистість. Піфагорійці говорили, що мистецтво не очищає, а облагороджує людську душу. Давньогрецький філософ Аристотель вважав, що мистецтво очищає душу людини під час співпереживання стражданням герою, якому довелося пройти через важкі випробування долі.

Мистецтво пробуджує творчий дух особистості, бажання й уміння творити за законами краси, пробуджує у людині митця. Виготовляючи навіть чисто утилітарні предмети (стіл, люстру, автомобіль), людина піклується і про користь, і про зручність, і про красу. За законами краси створюється все, що робить людина.

Видатний фізик Альберт Ейнштейн так розкривав велике значення мистецтва: «Мені особисто відчуття вищого щастя дають твори мистецтва. В них я знаходжу таке духовне блаженство, як ні в якій іншій галузі...». Нічим не можна замінити провідну мету мистецтва: стверджувати самоцінність особистості, наділяти її естетичною насолодою, пробуджувати в ній творчий дух.

Усі надбання культури заслуговують не тільки на бережливе ставлення до них, але й вимагають особливо дбайливого збереження. Картини і літературні твори, скульптурні пам’ятки й архітектурні споруди, нотні записи та кінострічки дійшли до нас через десятки років завдяки праці багатьох людей, які охороняли і зберігали всі ці культурні феномени, поповнюючи ними світову скарбницю культури.

«Всякий, хто вивчає науки, хто входить сюди, — не грюкає дверима, не стукає ногами: це неприємно музам. Якщо ти знайдеш того, хто тут уже сидить, шанобливо вклонися мовчки і не займайся балаканиною: тут мудрі говорять, навчаються»

Напис на дверях бібліотеки XV століття

Ще з давніх-давен, коли людина винайшла першу писемність, виникла потреба у збереженні записів. Поступове накопичення документів, літературних творів, господарських записів привело до виникнення спеціалізованих закладів — бібліотек. Перші бібліотеки з’явилися ще в Стародавньому Вавилоні, а саме слово «бібліотека» вперше згадується в Греції.

Мистецька скарбничка (запишіть у зошит)

Бібліотека, або книгозбірня — культурно-освітній заклад, що здійснює збирання друкованих і рукописних матеріалів, проводить їх опрацювання і відображення у каталогах, організовує відповідне їх зберігання, збереження і обслуговування ними читачів.

У першому тисячолітті до нашої ери на Близькому Сході, в межиріччі річок Тигр і Євфрат, виникла могутня держава Ассірія. її столицею було місто Ніневія. Останнім великим царем цієї держави був Ашшурбаніпал, людина всемогутня, надзвичайно обдарована і працелюбна. Він любив і розумів значення науки, добре опанував систему клинописного письма.

У царському палаці Ашшурбаніпал створив бібліотеку, яка дожила до наших днів, хоча і пролежала в руїнах того палацу понад дві з половиною тисячі років. Найдавніша з відомих бібліотек, заснована у 668—627 рр. до н.е.

Зміст глиняних книжок надзвичайно різноманітний. Широко представлені дипломатичні документи, тексти договорів між державами, закони, звіти про будівництво, доповіді чиновників і навіть повідомлення розвідників чи шпигунів, присланих ними із сусідніх держав, медичні твори тощо. Цікавими є, хай і примітивні, географічні карти, які охоплювали території від Закавказзя до Єгипту, тобто простори ассірійської держави. До цих відомостей належали численні географічні довідники з назвами міст, річок та країн, з описом народів, які там проживали.

За оцінками вчених, у Ніневійській бібліотеці налічувалось 30 тисяч глиняних табличок. Отже, у VII столітті до н.е., тобто задовго до розквіту грецької і римської цивілізацій, Ашшурбаніпал створив, справді, унікальну колекцію знань про навколишній світ і життя сучасного йому суспільства. Це дає нам підставу надзвичайно високо оцінити саме це культурне і наукове багатство, що зібрав цар Ассірії, побачити духовні скарби цієї держави та її попередників, Шумеру і Вавілону, та її багатонаціонального населення.

Однією з найбільших бібліотек стародавнього світу вважається Олександрійська бібліотека, яка була заснована в 290 р. до н.е. Зі всієї величезної імперії Олександра Македонського до неї привозили сувої, написані різними мовами, а потім цілий штат перекладачів тлумачив наукові та літературні твори грецькою. Бібліотека нараховувала близько 700 тисяч папірусних сувоїв. Протягом усього часу свого існування — без малого сім століть — бібліотека накопичувала в собі всі найпрогресивніші знання людства. За часів свого розквіту вона була швидше академією.

Тут жили і працювали видатні вчені того часу, які займалися як дослідженнями, так і викладанням. У різний час тут працювали Архімед, Евклід, Зенодот, Аполлоній Родоський, Клавдій Птолемей, Каллімах Киренський. Але бібліотека страждала від пограбувань завойовників, пожеж, недбалого ставлення іновірців.

Королівська бібліотека Данії була побудована в 1673 році і являє собою найбільшу бібліотеку Скандинавії. У ній знаходяться два з половиною мільйони томів, також тут зберігаються оригінальні манускрипти Ганса Християна Андерсена. Прибудова до бібліотеки вміщує 200 тисяч книг, а також книжковий магазин, ресторан, шість читальних залів, актовий зал і концертний хол на 600 місць.

Бібліотека Конгресу США у Вашингтоні є однією з найбільших бібліотек за всю історію людства. Вона налічує понад 75 мільйонів найменувань, включаючи книги, фотографії, записи, музичні композиції. Бібліотеку було відкрито в 1800 р. Національна бібліотека США представляє собою наукову базу Конгресу США, займається обслуговуванням переважно державних структур, наукових та дослідницьких установ, науковців, шкіл.

Ще одна з найбільших бібліотек світу — Національна бібліотека Великобританії — число одиниць зберігання якої перевищує 150 мільйонів: від стародавніх рукописів, вік яких близько 2 тисяч років до сучасних видань, включаючи аудіозаписи, журнали, карти, гравюри і багато іншого

Мистецька скарбничка(запишіть у зошит)

Факси́міле (від лат. fac simile — «зроби подібне») — друк твору, що графічно точно відтворює раніше випущене оригінальне видання або рукопис, підпис, малюнок, креслення, гравюри, монограми, включаючи усі особливості паперу й обкладинки.

Вперше з'явилось таке видання 1808 р. у Мюнхені, де літографським способом було виготовлено факсимільну копію єдиного примірника німецької книги «Попередження християнам проти турків».

Як факсиміле в Україні було видано Малу книжку та Більшу книжку Тараса Шевченка.

Часом факсимільні видання помилково ототожнюють з репринтними, які відтворюють сучасні видання, не зберігаючи при цьому всі особливості оригіналу.

В Україні налічується понад 40 000 бібліотек.

Найстарішою бібліотекою в Україні можна вважати Наукову бібліотеку Львівського національного університету імені Івана Франка. Вона заснована в 1608 р. як бібліотека львівського Єзуїтського колегіуму. Її фонди становлять більше трьох мільйонів книг, 120 тисяч з яких — унікальні стародруки і рукописи, найстаріші з яких датовані XIII ст. На сучасному етапі розвитку основні завдання бібліотеки зумовлені напрямами її діяльності, як науково-дослідної установи, державного зберігана унікальних рукописних і друкованих пам’яток української та світової книжкової культури, творів українського та зарубіжного мистецтва, документів на різноманітних носіях інформації та важливого інформаційно-аналітичного і освітнього центру.

Перша публічна бібліотека на території України — Одеська національна наукова бібліотека імені Максима Горького — заснована у 1829 р. й є одним з кращих зразків бібліотечної архітектури країни в стилі неокласицизму (архітектор Федір Нестурх). Сьогодні найстаріша публічна бібліотека України зберігає унікальний різноплановий п’ятимільйонний фонд документів з усіх галузей науки майже на 130 мовах світу, будучи невід’ємною складовою національної і світової культурної спадщини. Вона перебуває під охороною держави і ЮНЕСКО.

Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського — бібліотека з найбільшим фондом України. Вона налічує понад 15 мільйонів 480 тисяч книжок та входить до числа десяти найбільших національних бібліотек світу і є найбільшою за своєю площею бібліотекою країни. У наш час вона є активним учасником наукового і культурного життя України: тут організовують виставки, творчі зустрічі, семінари та конференції.

Харківська державна наукова бібліотека імені Володимира Короленка є другою після бібліотеки імені В. Вернадського за розміром фонду, який нараховує 7 мільйонів видань. Заснована в 1886 р. культурними активістами, які самостійно і за допомогою городян, жертвували гроші або книжки. За перші десять років було зібрано майже 40000 томів. У наш час бібліотека активно співпрацює із зарубіжними вузами, відправляє своїх співробітників на міжнародні науково-дослідні конференції, отримує нагороди від держави і харків’ян.

Невід'ємна складова всесвітньої інформатизації суспільства - електронні бібліотеки.

Уперше поняття «електронна бібліотека» з'явилося в зарубіжних публікаціях в середині 80-х років XX ст. Надалі воно стало конкретизуватися — стали визначатися і уточнюватися її цілі, завдання та функції.

Мистецька скарбничка (запишіть у зошит)

Електронна бібліотека — впорядкована колекція різнорідних електронних документів (утому числі книг, журналів), забезпечених засобами навігації та пошуку. Може бути веб-сайтом, де поступово накопичуються різні тексти (частіше літературні, наукові та інші). Є також і мультимедійні дані, кожні з яких самодостатні і в будь-який момент можуть бути затребувані читачем.

Електронні бібліотеки у мережі Інтернет — це збірки наукової та навчальної літератури з різних галузей знань, а також художня література, фантастика і політика, технічна документація тощо.

Багато бібліотек світу, зокрема і в Україні, мають власні «Електронні бібліотеки». Наприклад, електронна бібліотека Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, де можна знайти автореферати дисертацій, нормативні акти, історичні, політичні та духовні тексти тощо.

Сьогодні бібліотеки є необхідною складовою нашого життя. Саме вони зберігають надбання літератури і науки. Ми знаємо лише незначну частину роботи бібліотекарів — видачу книжок читачам, а насправді в бібліотеках ведеться напружена робота. До завдань бібліотекарів входить систематизація нововиданих книжок, забезпечення їм належних умов зберігання, реставрація стародруків і рідкісних видань, наукова робота щодо знаходження та опису книжок та інкунабул.

Бібліотеки бувають різних видів: приватні і державні, навчальні та наукові, шкільні, міські, сільські тощо. Є бібліотеки спеціалізовані, в яких зберігається література з визначених галузей знань: історичні, медичні, технічні, педагогічні, сільськогосподарські.

Нині існує велике розмаїття публічних бібліотек. Серед них виділяються наукові — ті, які вміщують книги з різних напрямків знань, регіональні — ті, які приймають читачів із певного району, міста, області, країни. Бібліотеки підтримуються державою, бо їх фонди становлять національний здобуток країни.

Уся історія людського розуму пов’язана з бібліотеками. За них боролися, їх спалювали, втрачали, знаходили, відривали в товщі похованих часом міст, рятували від ворожої навали як найдорожче.

Узбецький поет і письменник Муса Айбек писав: «Книги збирають перлини людської думки і передають їх нащадкам. Ми перетворимося в жменю праху, але книжки, немов пам’ятники із заліза і каменю, зберігаються навіки».

Домашнє завдання.

Напишіть в зошиті твір - роздум на тему " Як зацікавити сучасну молодь відвідувати бібліотеки і читати книги".Завдання чекаю протягом тиждня.

Вайбер 0984080484

Пошта alena.gnatyshyna@ukr.net

Завдання на 12.03

Урок відбудеться онлайн.

Домашнє завдання : топ 10 найцікавіших українських фільмів

Завдання на 05.03

Шукати в цьому блозі

Блог вчителя музичного мистецтва Олени Гнатишиної

9 клас

Колекція

Микола Леонтович та його Щедрик.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу